Тема: « Творчість М.Г. Білокопитова»
Мета. Дати учням короткі біографічні відомості про М.Г.Білокопитова, познайомити з його творчістю. Закріпити знання про поняття «гумор», «байка», «сатира». Ровивати образне мислення, усне мовлення. Удосконалювати навички виразного читання гумористичних прозових та поетичних творів. Формувати в учнів стійкі читацькі інтереси. Зацікавлювати учнів творчістю письменників рідного краю. Виховувати критичне ставлення до недоліків у суспільстві та вад людини. Обладнання: книжки письменника, аудіо матеріали.
Тип уроку. Література рідного краю.
Епіграф. Між іще небуттям і уже небуттям Мить коротка, яку називають життям. М.Білокопитов Словничок . 1.Банальність (від фр. шаблонний) – буденність, вульгарність, давно відома думка. 2.Компроміс (від лат. угода, згода) – 1. Згода, порозуміння з противником, досягнуте шляхом взаємних поступок. 2. Пристосування до обставин, пов׳язане з відмовою від особистих переконань. Зміст уроку
Повідомлення теми та мети уроку.
Вивчення нового матеріалу.
1. Короткі відомості про письменника.
Білокопитов Микола Григорович народився 11 лютого 1954 року в м. Мелітополі. Дитинство і юність минули головним чином у селищі Кушугум Запорізького району, де він і закінчив середню школу. Служив у Військово – Морському Флоті.
Працював слюсарем, залізничником, поліграфістом. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові. Багато років віддав журналістиці.
Працював у газетах «Комсомолець Запоріжжя», «Запорізька правда», «Світло Оріяни», був редактором відділу газети «Запорізька Січ».
Початкові проби пера Микола Григорович зробив ще у шкільні роки. Перші вірші опублікував у районній газеті «Червоний промінь», згодом його твори з׳являються у в обласній та республіканській періодиці, а потім і за кордоном (Росія, Канада, Австралія).
Микола Білокопитов – автор книжок гумору й сатири: «Вовча наука», 1999 (Луцьк); «Міні знову в моді», 1994 (Дніпропетровськ); «Нечиста сила», 1995 (Запоріжжя); «Без паніки» 2004(Запоріжжя); «Весела парочка»,2006 (Запоріжжя); «Бізнес баби Федори»,2007 (Запоріжжя); «Принциповий флюгер»,2008 (Запоріжжя).
1998 року за книгу «Міні знову в моді» став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського.
Член Національної Спілки письменників України з 1966 року.
2. Знайомство із збірками.
3. Аналіз поезій.
Банальний вірш
Між іще небуттям і уже небуттям
Мить коротка, яку називають життям.
І про це аж тоді розумієш сповна,
Як осіннього чуба торкне сивина.
Я свій досвід хотів передать молодим,
Та вони легковажно сміялись над ним.
Що їм ця недочасна обтяжливість знань,
Коли вічністю звуться хвилини чекань,
Коли мікропроблемочки мають у них
Ранг проблем надзвичайних, усесвітових...
Чи ж і я був таким? Впакувавши думки,
Вирушаю в свої молодечі роки.
І... на досвід поблажливо звідти дивлюсь,
І над сивим собою незлісно сміюсь.
І, змирившись, неквапом я жити спішу:
Філософствую, Мрію, Віршую, Грішу,
За вітрами іду, Й проти течій пливу...
А для чого?
Та просто тому, що живу.
·Прочитайте вірш.
· З яким настроєм він написаний?
· Який висновок робить автор?
· Що має на увазі поет, говорячи: «За вітрами іду й проти течій пливу?»

Прикмета часу
Майдан гуде то гнівно, то лукаво.
Змішались горе й радість,
сльози й сміх.
Одні кричать: «Ганьба!!!»,
а другі: «Слава!!!»,
А треті матюкають тих і цих.
І перші, й другі, й треті в коловерті...
А зиск, як завжди,
матимуть четверті.
1991 рік

· Прочитайте поезію.
· Які картинини виникають, коли ви її читаєте?
· Що мав на увазі автор, пишучи ці рядки?
· Коли написана мініатюра?
· Які художні засоби використано ?

Компроміс
Наліво дорога. Направо дорога. А прямо прірва. Стоїть гурт на роздоріжжі, не може дати собі ради: якою дорогою до кращого життя скоріше дійти? Одні закликають піти неодмінно ліворуч, другі – праворуч. Треті запропонували компромісний варіант. Послухали третіх і з піснями рушили прямо. ·
Прочитайте. До якого жанру відноситься цей твір?
· Що означає слово «компроміс»?
· Чому так названо байку?
· Чи актуальна вона зараз?

Притча про волю
Була собі Воля. Велика, як небо, світла, як пам׳ять, шанована, як козацька шабля, бажана, як кохана жінка. Усяк, хто був при ній, цінував її й гордився нею. Та прийшли недобрі часи. Остудили серце, затуманили розум. І кожному захотілося мати свою Волю – хоч невеличкий шматочок, хоч півшматочка. Кожен приходив і брав потроху. Брали, брали й вибрали всю. Тепер у кожного зокрема вона є, а у всіх разом її немає. Так і живемо.

· Що таке притча?
· Чому байка має таку назву?
· Що автор хотів сказати цим твором?
· Що стало приводом для написання байки?

Кря-ко-ко (байка)
Були в однім дворі качки і кури.
Гарненько по-сусідськи їм жилось .–
Дві різні мови, різні дві культури,
А разом, бач, гармонія! І ось
Предивні відбулись метаморфози:
Курчата, вже як трохи підросли,
То, курям всім на сміх,
а мо׳ й на сльози,
По-каченячи крякать почали...
Ще й вивчились перевальцем ходити,
Копіювали звички і вбрання,
І згодом стало важко розрізнити
Покачене курча і каченя.
Качки це заохочували радо –
Мовляв, у нас до полку прибуло!
Хто крякає, той вищого розряду,
Хто квокає, той ясно хто – село.
А кури що ж? Як щиро говорити,
Вони й не помічали новизни –
Мовляв, було б що діткам Їсти-пити,
А там нехай хоч рохкають вони.
І деякі зарохкали. Одначе
Були в пошані ті, хто добре кряче.
Воно ж якби оті курчата вміли
Пристойно розмовляти так і сяк,
А то ж іще чужого не навчились,
А вже, бач, І по-своєму – ніяк !
Он півники - накрячуться до гику,
Із селезнями дудлячи пивко,
А потім зранку, замість «ку-ку-рі-ку!»,
Як заведуть зненацька: «Кря-ко-ко!»,
Лякаючи тим криком розбишацьким
Чужих, своїх та і себе самих...
До того ж цим іще й бравують хвацько
Та ще й кепкують із курчат малих:
«Смотрі, як те ципля чудно балака,
Кокоче токо, А совсєм не кряка!».
Отак і йшло. Минали дні без ліку.
Всі ті курчата – бабці й дідусі,
Вже в них онуки виросли великі,
Бува, хтось квокне,
Хтось закукуріка,
А в основному крякотять усі.

                         ***
Для тих, хто серце незрадливе має –
Чуже шанує і своє плекає,
Я ладен повторяти повсякчас:
Ця байка не про вас,
ця байка не про вас...

·Прочитайте.
· Доведіть, що це байка.
· Про кого у ній розповідається?
· Які картини виникали перед вами, коли ви читали байку?
· Кого показує автор в образі курчат?
· Як ви розумієте: «А кури що ж? Як щиро говорити, вони й не помічали новизни.- Мовляв, було б що діткам їсти – пити».
· Який висновок можна зробити? (Завжди будь самим собою).

Баєчки і байченята
Завдання: 1. Самостійно ознайомитись з «байченятами» письменника. 2. Одну вивчити напам׳ять. 3. Розповісти «баєчку», визначити мораль.

                 Зозуля
У розквіті вже мемуарних літ
Вона в науці залишає слід,
Педагогічний видавши трактат –
«Про досвід виховання немовлят». 

                   Папуга
Щодня із клітки гонорово
Кричав: « Мені свободу слова –
Я б народив такі думки!..»
Його дослухались таки,
Тепер свободу слова має:
Що хоче, те і... повторяє.

Про підступність
«Увага! Ахтунг! Бійтесь Жала!
Ич, як себе вже показало!
Кого торкне, той зразу – труп!» -
Пускав плітки отруйний Зуб.

          За що?
Язик – відомий баламут,
Дурницю бовкне ненароком
І вже розплата тут як тут -
Синець! Але чому під Оком?

Нетерпляче курча
Ще не проклюнулось, як слід,
А вже часу не гає:
У стінку стукає і квит –
Сво-бо-ди вимагає.

Пристрасний пошук (знайомство за оголошенням)
Тиха чи проворна,
Повна чи тонка,
Біла, жовта, чорна...-
Все одно яка.
Буду при тобі я
Вірний атрибут.
Відгукнися, Шия!
Твій навік – Хомут.

·Прочитати .
· Вдома треба було підготувати історію написання цієї баєчки.

Додаток. Розиграш (уривок)

...В одній із обласних запорізьких газет, черговий номер виходив 1 квітня, написав і я своє оголошення під рубрикою «Знайомства»:
Тиха чи проворна,
Повна чи тонка,
Біла, жовта, чорна...-
Все одно яка.
Буду при тобі я
Вірний атрибут.
Відгукнися, Шия!
Твій навік – Хомут.
Зрозуміло, що це ж, звичайно, був жарт. Але справа повернулася серйозно. Десь через тиждень після цієї публікації на адресу газети надійшов лист для товариша Хомута.
Жіночка, яка підписалася Л.П., на повному серйозі відгукнулася на моє оголошення. Вона написала так:
«Дорогий товаришу Хомут. Мені дуже сподобалась Ваша пропозиція і, сподіваюсь, у нас все буде добре. Тільки не думайте, що я простачка. Я досить відома особа. Про мене навіть в енциклопедіях пишуть.
Наприклад, Ви можете побачити моє фото й прочитати про мене статтю в «Большой Советской Энциклопедии»... далі зазначалися том і сторінка, де про цю відому особу написано.
- Оце купилася баба! Оце розіграв! – хвалився я знайомим. Але все ж таки вирішив подивитися в енциклопедію, що ж то за Л.П.?
Пішов до бібліотеки, відкриваю зазначений том на вказаній сторінці, а там – фото кобили і стаття «Лошадь Пржевальского».
Довелося визнати – таки мене розіграли.

III Підсумок Повернутися до епіграфа.
IV. Оцінювання