Народилася майбутня  поетеса 25 лютого 1871 року в місті Новограді – Волинському (колишній Звягель).   Її батько Петро Антонович Косач і дві  його рідні сестри – Одна та Олександра були причетні до революційного руху в Росії; мати – українська письменниця Олена Пчілка , відомий громадський діяч  свого часу; рідний брат по матері Михайло Драгоманов – прогресивний діяч у галузі української культури й науки (публіцист, літературознавець);  друзі – родина письменника  Михайла Петровича Старицького; композитора  Миколи  Віталійовича Лисенка; критика, фольклориста Михайла  Комарова. Отже, виховувалася письменниця серед волелюбних людей – гуманістів, патріотів своєї Вітчизни.

 Пошукач 2.  Дитинство Лесі.

Серед шістьох дітей  у сім’ї  Косачів Леся була другою дитиною  - на півтора року молодшою від брата Михайла.  Маму свою  Леся  любила ніжно- трепетно, не зважаючи навіть на те,  що  левину частку свого серця та віддала не їй, першій доні, а Михасеві.   У сім’ї Косачів мати вважалася  Божеством. Леся її називала найніжнішими словами: «мамочко», «голубочко», «ластівочко»,  «мамочко-серденько», «матусю-голубонько».

Леся і батько були схожі між собою і вродою, і вдачею. Вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно, надзвичайно  стримані,  терплячі, любили людей, були поблажливими; не було такої сили, яка могла б примусити батька чи Лесю зробити щось, що вони вважали за непорядне, нечесне.  У сім’ї Косачів завжди панували мир та злагода, взаємо любов та повага.

Перші поетичні спроби. Літературна діяльність.

     З дитинства Леся   цікавилася піснями, казками, легендами.  На все життя запам’яталась їй  подорож літом у село Жаборлицю, що поблизу Новограда-Волинського. Там дівчина почула багато казок, повір’їв, пісень. А поетичні купальські та обжинкові обряди, які Леся бачила там, запали їй у душу на все життя.   Під впливом атмосфери любові творчого натхнення,  розповідей дев’ятирічного  Леся Українка написала перший вірш «Надія», присвячений батьковій сестрі - революціонер тітці Олені, засланій у Сибір. З 13-ти років Леся по - справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині. Леся була керівником літературного гуртка «Плеяда»  і дуже багато зробила в справі перекладів творів світової літератури українською мовою.

    У 19 років вона написала для своєї молодшої сестри підручник «Стародавня історія  східних народів».

    У 1893 році у Львові виходить перша збірка віршів письменниці «На крилах пісень».

    У 1899 році – друга збірка «Думи і мрії».

    У 1902 році – третя збірка поезій «Відгуки»

Боротьба Лесі Українки зі своєю хворобою.

 У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано. З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту.  Пізніше в Берліні поетесі прооперували ноги, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках.  Але в боротьбі з хворобою Леся настільки   загартувалася, що самостійно вивчила мови – французьку, італійську, німецьку, польську, болгарську, латину.  Письменниця лікується в Грузії та Єгипті.  Але не зважаючи на важкий   фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні чотири-п’ять  років «створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня», «Камінний господар» , «Оргія», «Триптих».  Це була титанічного духу жінка, донька Прометея.