Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва. Можливо це було пов'язано із впливом юдаїзму — за юдейським віровченням народження людини — «початок скорбей і хвороб» і лише після того, як у християнські громади ввійшли греки (та інші елліністичні народи), під впливом їх звичаїв було почате святкування й Різдва Христового. Існує також пояснення, що свято Різдва набуло великого значення у світі у зв'язку з прийняттям його у якості офіційної релігії Римською імперією.
Формальне ж рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

 

Детальніше: Колядки, Вертеп та Різдвяна шопка

Другий день Різдва називався колись Пологом Богородиці, у лемків Вимітним днем, бо того дня ходили по хатах чоловіки (мабуть, парубки) і замітали за тамтешню дівчину, за що діставали від господарів «почесне».[6]
З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м'ясних страв. За правило було приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши «небажаних гостей», примикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати.
Колядники із «зіркою»



Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього свят-вечора). На Поділлі робили це лише другого дня свята
Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубки. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватага супроводжували «циган», «лікар», «жид», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).
Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Натомість, якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

 

Перелік країн, де Різдво є офіційним вихідним днем 

 Один вихідний день
Росія — 7 січня

Україна — 7 січня

Казахстан — 7 січня

Молдова — 7 січня

Португалія — 25 грудня

США — 25 грудня

Два вихідні дні
Німеччина — 25 грудня, 26 грудня

Білорусь — 25 грудня, 7 січня

Литва — 25 грудня, 26 грудня

Польща — 25 грудня, 26 грудня

Іспанія — 25 грудня, 26 грудня

 Фінляндія — 25 грудня, 26 грудня

Великобританія — 25 грудня, 26 грудня

 Греція — 25 грудня, 26 грудня

Угорщина — 25 грудня, 26 грудня

Італія — 25 грудня, 26 грудня

Ірландія — 25 грудня, 26 грудня

Люксембург — 25 грудня, 26 грудня

Нідерланди — 25 грудня, 26 грудня

Швеція — 25 грудня, 26 грудня 

 Три вихідні дні
Латвія — 24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Чехія — 24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Словаччина — 24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Данія — 24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Норвегія- 24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

 Естонія — 24 грудня, 25 грудня, 26 грудня